Одного разу чоловік йшов повз якийсь будинок і побачив стареньку в кріслі -гойдалці, поруч із нею гойдався в кріслі дідок, що читає газету, а між ними на ганку лежала собака і скулила, як ніби то від болю.

Проходячи повз чоловік про себе здивувався, чому ж скиглить собака.
Наступного дня він знову йшов повз цього будинку і побачив ту ж картину і почув той же жалібний звук.

Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про неї у старої пари .

На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: старенька гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглив .

Він більше не міг цього витримати .

— Вибачте, — звернувся він до старенької, — що сталося з вашою собакою ?

— З нею? — Перепитала вона. — Вона лежить на цвяху.

Збентежений її відповіддю чоловік запитав :

— Якщо вона лежить на цвяху і їй боляче, чому вона просто не встане ?

Старенька посміхнулася і сказала привітним, ласкавим голосом :

— Значить, голубчику, їй боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця ...

Люди найчастіше лише скиглять і скаржаться, що життя не вдалося, що їм не вистачає грошей, кістка занадто широка ,
суп рідкий, а бісер дрібний, замість того, щоб зрушити з місця і вирішувати свої проблеми.

Перестаньте скиглити: або зробіть зусилля і встаньте з цвяха, або зізнайтеся собі, що Вас абсолютно влаштовує нинішній стан мазохіста .