моєї матусі сьогодні день народження, коли мені було 19 років на свій день народження для мами я написала вірш
Ти моя єдина, люба моя
Найрідніша, найближча
Людина на світі.
Одного дня дала дала квиток ти в це життя
Вибач, часос, я тебе не розумію.
та знай моя люба,
Я бачу той біль, що далеко 
У серце ховаєш,
Вибач за тії слова,
Що з горяча я кидаю.
Знай моя мамо,
Що дійде і до мене
Той біль і ті страждання, Що я дала тобі, не думаючи зразу,
Вже не забрати в тебе ніяк.
І я у тому винна, Що на скронях твоїх сивина,
І смуток, часом в очах
Твоїх сльозою іскриться.
І знаю, що в неоплаченому 
Я боргу перед тобою.
Потерп, ще моя мила,
І зорі ж бачать, що дійде
Прийде той день-
Згадаю рук твоїх тепло,
І ніжність дотиків,
Що пестили в дитинстві,
Згадаю очей невимовну блакить,
Згадаю сльози всі твої,
Що крапали додолу
Та поки вибач, мене, моя рідна.
За мій егоїзм і цинізм.
За тії недоспані ночі
Пробач ще й за те,
Що це ще далеко не все..
Адже і я знаю 
І знаєш ти,
Що будуть іще недоспані ночі,
Безглузді сварки без каяння..
Пробач, моя мамо
Така вже у мене натура
Прийми ж вибачання
Прийми ж ти і дяку
За все, що дала,
Не сказавши віддати,\За все, що зробила,
Не просивши розплати.
Матусю рідна і єдина
Вибач і спасибі
(прошу пробачення якщо інколи не витримувалась пунктуація)

Писала це сюди і знову сльзу були на очах, минулого тижня коли за столом сварилась із співробітником(який бісит всіх) я ще раз впевнилась, в тому що матінка для мене найдорожча людина у світі, але люблю я її своєю якоюсь інколи дивною любов«ю ми часто сваримось, вона рідко від мене чує вибачення, рідко її обіймаю я ще пошкодую про це, вле якось так складається